Одужання кіноголіка або Ефект Абрамса-Джонсона

Будь-яка залежність – то не є гуд, будь-яка залежність погано впливає на особистість, нічний сон та апетит, зараз я вам розкажу, як Джей Джей Абрамс зцілив мене від затятого кіноголізму за допомогою своїх прекрасних творів! То справжнє диво, браття! Роками кіноголізм затягував мене все глибше, я була готова платити за нову дозу вражень, касири всіх кінотеатрів міста знали мене і питала «Як завжди, 4 ряд?». Та прийшов Абрамс, зняв продовження «Зоряних війн» і сталося диво: ось виходить «фінал грандіозної і величної саги» - остання серія продовження «Зоряних війн», яке знімали вже без Джорджа Лукаса, а я фізично не можу змусити себе піти подивитися на це, хоча я схиблена на фантастиці з дитинства і на «Зоряних війнах» зокрема. Що можна зробити із запеклим фанатом кіно, щоб у різдвяний сезон він сам відмовився від фантастичного блокбастера?

 

«Доктор Сон»: діти, демони і котик

Стівену Кінгу або дуже щастить з екранізаціями, або страшенно не щастить. Або «Сяйво» і «Воно», або кострубата «Темна вежа» чи «Таємне вікно», такої собі прийнятної серединки чомусь не буває. А тут треба продовжити Кубріка. Замінити Ніколсона. Ото «веселе» завдання для режисера! Та якщо книга вже має продовження - варто ж спробувати. Напевно Майк Фленаган щось зловив у своєму попередньому досвіді із творчістю Кінга або в інших фільмах жахів - диво трапилося, фільм вийшов чудовим і Квентін Тарантіно навіть включив «Доктор Сон» у свій рейтинг найкращих картин 2019 року!

"Мандалорець": десь у дикій галактиці

Серіал «Мандалорець» від Диснея можна насправді назвати «Нова надія», бо саме на телебаченні раптом з‘явилася та сама справжня магія далекої галактики. Влучно використовуючи стилізацію, цитування жанрових прийомів, образів і сюжетів, немов той Тарантіно, Джон Фавро створив справжній фантастичний вестерн. Колись у фільмах Леоне та Куросави шукав натхнення Лукас, тепер вони відбилися у популярному серіалі, який створює власний міф, власного героя і захоплює глядача, як колись перші «Зоряні війни». Лише «Бунтар» свого часу спробував щось подібне – цілком нові герої, нові обставини та сувора стилістика воєнного фільму, це було ризиковано, а результат вийшов справді цікавий.

При цьому хитрун Фавро неймовірно вдало поєднав риси найхаризматичніших персонажів «Зоряних війн» - Дарта Вейдера та Хана Соло. По-перше, він одягнув свого героя у броню та непроникну маску і створив ореол таємничості. Моменту, коли стрілець її зніме, глядачі будуть чекати, як діти на Різдво. Здається, це буде заважати – як має грати нещасний актор, коли навіть його носа з-під того залізного відра не видно, а голос чути через передавач. Та насправді головне, щоб сам режисер розумів, які емоції він хочете транслювати певною сценою, і тоді можна створити картину за допомогою пластики рухів, світла та музики. У перших серіях мисливець майже весь час ще й мовчить – і це не просто не заважає, це працює на загальний образ! Також у самотнього стрільця є власна музична тема, точно як у Вейдера, виразна і впізнавана із перших нот. Шведський композитор Людвіг Йоранссон, її автор, не дарма вже має Гремі, він вдало вловив характер і надав композиції атмосферності виразним ритмом. Щодо спадку від Хана, тут мандалорець отримав романтичний статус особи поза законом і цинічний характер, що неодмінно зміниться в процесі, бо звичайно ж знайдеться персонаж, який пробудить у ньому ніжні почуття.

«Мідвей»: історія та Еммеріх

«Справжнє чоловіче кіно!» - впевнено заявила мені одна рецензія на «Мідвей» Еммеріха. «Справжня китайська мішанина!» - бурмотіла я, залишаючи кінотеатр. І це ж десь правда, тут дійсно багато справжнього: у фільм запхали максимальну кількість реальних фактів, але не завдали собі клопоту побудувати з них притомну оповідь, тому історія про важливу та величну битву отримала собі хаотичний бойовик замість пристойного історичного епіка.

Після трагічного нападу на Перл-Харбор розвідник Едвін Лейтон дає собі слово, що ніколи в житті так фатально не помилиться. Його другові шифрувальнику Джозефу Рочфорту вдається зламати шифр японців та отримати важливу інформацію – готується атака на новий об‘єкт. Лейтон думає, що це Мідвей, і намагається переконати в цьому командування. Насувається битва, грандіозна і відчайдушна.

"Чорний ворон": початок

Якби я вміла малювати комікси – а це ой як непросто – цього разу повернувшись із кінотеатру, я б хутко взялася за історію із новим супергероєм, навіть таємне ім‘я вигадувати не потрібно, Чорний ворон. Можна ще додати надприродні здібності і костюм. Бо мені перша частина фільму за книгою Василя Шкляра справді десь нагадала оріджин (або походження) якогось героя DC (на Марвел то занадто похмуро), такий собі «Бетмен: початок». Ось героїчне минуле, романтична лінія, трагічна трансформація (вночі, під дощем - точно DC), містичні союзники – всі складові для супергеройської історії. Цей візуально багатий фільм цілком вартий ще й свого графічного роману.

«Вальгалла»: у лісі, лісі темному

Інколи я сварюся на наші фільми, які буває виглядають не дуже сучасно – хто ж так знімає зараз, у 21 столітті, ну це ж якісь вісімдесяті! Виявляється, що ми не виключення, меланхолійні скандинави он можуть знімати так само неквапно і просто, не занадто звертаючи увагу на динаміку та ритм чи якісь незвичайні плани. А ще вони дуже іронічно ставляться до богів і з любов‘ю до природи. Квитки на фільм «Вальгалла» мені дісталися у подарунок, мабуть я мала побачити оце просте старомодне кіно і пересвідчитися, що така манера існує, живе і процвітає, це факт.

Певним чином у простоті цього фільму втілилася така собі північна філософія – живи і не ускладнюй, тут є тільки природа, боги і люди (останні дуже схожі між собою, люблять пити-їсти-розважатися, тільки боги ще мають якісь магічні приблуди). Фактично і проблеми почалися через те, що боги повпивалися і забули про людей, а дівчинка, яка була у них за служницю, розворушила цей гендель та влаштувала богам бійку із сусіднім племенем надприродних істот. Також від цих неуважних веселих алкоголіків втік гігантський вовчик, який має спричинити той самий Рагнарьок, та тут він встигне тільки познайомитися із головною героїнею, яка любить таких великих песиків і природу взагалі.

Головним богом у цій історії є навіть не похмурий Одін, схожий на крука – головна тут природа: вона містить всі ті містичні сили, які дозволяють богам витворяти різні штуки, це колиска життя і для богів, і для людей. Хоча природні ландшафти тут знімають доволі просто, загальними планами, тільки інколи концентруючись на деталях, основним чином враження справляє світло, м‘яке тепле чи густе та холодне. Навіть у казці таким витребенькам як спецефекти не відводять провідної позиції, вони з‘являються дуже дозовано і не надовго, веселковий міст та блискавки Тора скоріше вдало підкреслюють момент, ніж вражають. Вирізняє фільм насправді колоритний каст – загрозливий Одін, дещо схожий на Крістофера Лі, розбишака Тор, чорнявий Локі, не схожий на інших, і симпатична головна героїня, яка дуже впевнено почувається серед богів і сама вирішує, що варто робити у певній ситуації. Дівчата рулять!

«Аутсайдери або Форд проти Феррарі»: справжній драйв

Назвою «Аутсайдери» наші перекладачі і просвітили і геть заплутали звичайного глядача, бо опинившись перед касою з афішами, він навряд обере собі вечір з якимись аутсайдерами, хоч один з них і Мет Деймон, коли от поруч гарненькі янголи Чарлі. Незвичайний глядач, який навіть щось почитав про це кіно, здивується, чому Форда та Феррарі називають аутсайдерами. А справа у тому, що фільм буде не про Форда і Феррарі. Фільм буде про невідомих загалу майстрів, одержимих автоперегонами, завдяки яким дуель магнатів виграв Форд. Це історія про Керола Шелбі і Кена Майлза.

"Смерть і життя Джона Ф. Донована": кіноживопис

Драма Ксав‘є Долана «Смерть і життя Джона Ф. Донована» вийшла в прокат у компанії бурхливих літніх блокбастерів. Цікавенний ефект: коли фільму бракує довершеності та гармонії, коли він пристрасно експлуатує прийом, який ти так не любиш (ці крупні плани!), але він залишає тебе у задумі і спливає у свідомості знову і знову окремими кадрами, сценами, загальним настроєм. Що працює у цій історії? Інтимність оповіді? Робота оператора? Акторська гра? Варто було вперше за довгий час піти в кіно не на бойовик чи фантастику, а на відвертий арт-хаус, щоб відкрити для себе Ксав‘є Долана знову, на великому екрані. Виявляється цей сюжет запозичений із реального життя: хлопчиком, що писав листа зірці, був сам Долан, а актором – Леонардо Ді Капріо, хоча їхнє подальше листування – вже продукт уяви і привід для розвитку історії.

Elton John - I Want Love

«Король лев»: велич під сонцем

Видовищна опера, музична драма – нового «Короля лева» складно назвати анімацією через вражаюче поєднання технологій у складне мультивимірне явище. Так, класичний мультфільм перенесений на екран майже кадр у кадр, але історія залишає прийоми, притаманні саме анімації, і вдається до методів ігрового кіно – атмосферу створюють драматургія, плани зйомки, інакше працюють сюжет і музика. Навіть якщо прибрати ефект 3D, занурення у цей світ неможливо зробити сильнішим: його створює виняткова гама кольорів і фактур та операторська майстерність. Камера спускається до рівня дрібного звірятка, підноситься до верхівок дерев з жирафом, пливе над водою та шугає на скелі. Африканький простір завиграшки долає межі екрану і поглинає глядача.

«Людина-павук: далеко від дому» - і близько до ідеалу

Якщо людська воля, життєві обставини та зірки на небі породжують той ідеальний збіг, коли до режисера, який має хист та сміливість експериментувати, потрапляє гідний сценарист та товстенький бюджет, виходить справді класний кінокомікс – як «Залізна людина», «Диво-жінка» чи «Дедпул». А якщо бюджет потрапить до бухгалтера, буде «Капітан Марвел» з котиками. Добре, коли все ж є баланс між бухгалтерськими котиками та цікавими пригодами (бо кіно таки комерційна штука).

Новий «Спайдермен» вальсує на шворці: крок, комедія, крок, підліткові проблеми, крок, пригодницький пірует, крок, іронія, тримаємо баланс, комедія-комедія-комедія, фух, фінал. Сумувати собі історія не надто дозволяє, боїться підхопити досвід DC, із жартами теж обережненько - тут не влаштуєш «Вартових Галактики».

Цей режисер втнув щось схоже на фокус Нолана: як той колись цілком перетворив казку на кримінальний бойовик (і це в нього вийшло вдало), ця історія стала підлітковою комедією, тому і не тримається на ній драма чи містика, все має бути просто. Та для початку нової фази супергеройських пригод дитячого кіно буде замало, тож оповідь повернулася на початок і залізла по вуха у спадок залізної людини.

І це дуже добре, бо разом із убивчими технічними приблудами цей нащадок отримав трохи нахабності, здорову іронію та класного вмотивованого ворога. Пан Містеріо - мої найщиріші компліменти Марвел. Гарна казка (якою є комікс) такою і має бути - багатошаровою, метафоричною, має витягувати якусь реалію та трансформувати у певний образ. Витівки Містеріо наблизили історію до шаленого Дедпула та навіть зсунули рейки у бік наукової фантастики, зачепивши уявлення про розвиток і використання технологій. За такий реверанс у бік образності сюжету і десь відмову від наївної прямолінійності, за це іронічне висловлювання про індустрію розваг загалом у відверто розважальному кіно Марвел заслужив на щире захоплення (хай це триває далі!). І саме Містеріо можна подякувати за візуальну частину, яка вдало використовує всі можливості 3D і справляє гідне враження (жаль, цікаві моменти не згадаєш без спойлерів!).

«Хранителі» Снайдера і «Залізна людина» Фавро, антиутопія «V це вендета» та шпигунський «Кінгсмен» - зараз найцікавіші втілення фантастики можна знайти саме у царині коміксу. Спроба повернутися у кіно до космічної романтики породила наївну пані «Гравітацію», класного «Марсіанина» та страшнющого покруча «Інтерстеллар», нахабно прекрасне фентезі виходить тільки у Джексона (а хобіти вже скінчилися). А ось комікс дає авторові розкішну можливість - сполучити будь-які жанри та прийоми: міфологію, сай-фай, фентезі, історичні факти, сатиру, нуар і так далі, варіанти необмежені - винайдіть свій і зніміть наступний блокбастер!

«Рокетмен»: Made in England

Якщо ви любите Елтона Джона – ви маєте це побачити, бо це цікавенна історія його життя із феєричними музикальними номерами. Якщо ви спокійно ставитеся до Елтона Джона – ви маєте це побачити, бо після такої зворушливої сповіді можете змінити своє ставлення. Якщо ви взагалі не маєте зеленого поняття, хто такий Елтон Джон – ви точно маєте це побачити, бо це шикарне кіно на основі реальної історії, розказаної щиро та проникливо, не кажучи про музику та акторську гру, гідну всіх майбутніх оскарів та глобусів.

Бетмен: Ноель

Комікси причаровують своєю веселою нахабністю. Там де фантастика дотримується кодексу – інопланетяни і сай-фай, дракони та фентезі – комікс із завзятим «Е-ге-гей!» ламає всі стіни і вилітає у космос на драконі-мутанті у пошуках нових пригод. Поєднати Дікенса та Бетмена - шалена ідея, так? Колись бабуся подарувала художнику Лі Бермехо примірник «Різдвяної історії», то ж присвятивши роки вдосконаленню техніки малювання коміксів, він влаштував ніч із візитами примар для Бетмена у випуску «Бетмен: Ноель».

Того вечора темний лицар підхопив грип і замість того, щоб загорнутися у ковдрочку і поспати, побіг швендяти містом і зустрів своїх «приятелів» зі всесвіту DC. Жінка-кішка дала йому по пиці, Супермен чесно спробував відтягти хвору людину додому, а Джокер мовчки прикопав на кладовищі.

На Готем спускалася ніч, вікна світилися золотавими вогниками у сутінках, сніг повільно вкривав вулиці і хрумко рипів під ногами поодиноких перехожих. Роздивляючись сторінки, ти зосереджуєшся на грі світла і тіні, на спогляданні пластики рухів персонажів та предметів, немов перед тобою предмети живопису чи скульптури. Ось колючий вітер заламує пальто Джокера, ось напружена фігура жінки-кішки, яка тільки-но приземлилася на ковзкий дах після стрибка, фігура Супермена, що пливе у повітрі, нагадує античну скульптуру. Всю цю гаму відчуттів ти маєш завдяки чуттєвій техніці малюнку та майстерному розташуванню кадрів. Статичне зображення незбагненним чином перетворюється на анімацію, оживає, пробуджує всі інші відчуття.

Ця історія не передбачає надто несподіваних поворотів, вона відома, враження справляє створена атмосфера і потенціал твору: тобі захочеться дізнатися, що ж сталося з Робіном, який з‘явився у спогадах, на що ще здатна Жінка-кішка, що вчинить Джокер і т.д. Комікс може бути справжнім витвором мистецтва у будь-якому жанрі. Насправді ж будь-який фільм починається з коміксу – бо для зйомок малюють розкадровку. «Бетмен: Ноель» нагадає вам готичну казку Тіма Бартона і перенесе у зимове місто навіть зі спекотного червня.