«Аутсайдери або Форд проти Феррарі»: справжній драйв

Назвою «Аутсайдери» наші перекладачі і просвітили і геть заплутали звичайного глядача, бо опинившись перед касою з афішами, він навряд обере собі вечір з якимись аутсайдерами, хоч один з них і Мет Деймон, коли от поруч гарненькі янголи Чарлі. Незвичайний глядач, який навіть щось почитав про це кіно, здивується, чому Форда та Феррарі називають аутсайдерами. А справа у тому, що фільм буде не про Форда і Феррарі. Фільм буде про невідомих загалу майстрів, одержимих автоперегонами, завдяки яким дуель магнатів виграв Форд. Це історія про Керола Шелбі і Кена Майлза.

Після марної спроби загарбати у своє володіння концерн «Феррарі», пан Форд наказав розробити новий спорткар і перемогти італійців на їхньому полі, у автоперегонах. До роботи залучають Керола Шелбі, який колись сам був гонщиком, а тепер має свій бізнес. Той у свою чергу звертається до складного, конфліктного, впертого та просто неперевершеного водія і техніка Кена Майлза, бо рівних йому просто немає: Майлз відчуває машину, як свої власні руки, йому не потрібен комп‘ютер, щоб зняти показники і вирахувати ту чи іншу проблему, він її просто бачить. Будь-яка команда молилася б на нього, та конфлікт з одним із директорів забезпечить Майлзу всі можливі проблеми. І хоч як би він сам не хотів лізти у цей хитрий світ великого бізнесу, спокуса розробити виняткову машину та сісти за руль бере верх, бо для нього машини і швидкість – це все.

За словами Мета Деймона, головна причина, чому його привабив проект - бо там був Бейл. Що могло привабити самого Бейла - актора, який зіграв вже всіх на світі, від Христа і Мойсея до Бетмена? Мабуть можливість втілити людину, закохану по вуха у свою справу. Його Майлз - дивний і неймовірний водночас. Він розмовляє із машиною в гаражі та під час перегонів, п‘є тільки чай і здається має телепатичний зв‘язок із Шелбі. Бейл створив на екрані такого собі Моцарта-дивака із гайковим ключем, здається, що він бачить техніку наскрізь та передбачає майбутнє. Оця пристрасть до справи змушує тебе зачаровано спостерігати за тим, що діється на екрані, більше двох годин і неймовірно надихає. Що ж до Шелбі Мета Деймона, він вартий свого партнера: його задерикуватий інженер здається так само бачить наскрізь людей, як Майлз машини, і віртуозно грає на цьому, щоб досягти своєї мети. Він чудово уявляє, за яку неймовірну авантюру береться і скільки там трапиться паскудства від численних менеджерів та директорів, та все одно вірить, що можливість повернутися у справу, на перегони, того варта. Шелбі – відмінний психолог, він знає, як потішити чиєсь марнославство (ключик до самого Форда), коли запропонувати угоду, а коли можна бути тільки щирим (бо з Майлзом - тільки так) чи просто дати комусь по пиці. Для цих двох, Бейла і Деймона, варто вигадати нову номінацію на оскар – найкращий дует (я навіть знаю ще пару кандидатів, бо Пітт нічим не поступається Лео в «Одного разу в Голівуді»).

Також тут режисерові вдається майже неможливе – цікаво розкрити всіх заявлених персонажів, навіть якщо вони з‘являються на екрані на кілька хвилин чи секунд. Дружина Майлза, помічник Шелбі Філ чи сам Енцо Феррарі, якому дісталося хіба кілька епізодів та плани здалеку – кожного ви запам‘ятаєте, у кожного буде своє призначення, кожен додасть до загальної картини важливі штрихи. Вдала манера оповіді та цікаві діалоги разом із прискіпливо відтвореною атмосферою шістдесятих створили справді живий всесвіт історії, який поглинає глядача без жодного 3D, а обрана манера зйомки взагалі захоплює подих. Якщо у «Гонці» Говарда глядач немов сидів на трибуні та бачив машини через тремтливе марево розжареного повітря над треком, тут він опиняється в кабіні, а через обрані крупні плани – просто у голові пілота. Коли проект певний час відкладають, це зазвичай не йде йому на користь. Ця історія шукала свій шлях аж із 2010 року. Сценарій грунтовно переробили, запрошені Том Круз та Бред Пітт пішли до інших проектів, коли нарешті знайшовся режисер Джеймс Менголд, і те кіно, яке ми отримали зараз - виняткове і довершене до останньої секунди, немов йому справді були потрібні час і тиск, щоб сформуватися, як тому діамантові.

Класний оповідач у будь-якій історії знайде щось загальнолюдське, зрозуміле і водночас фантастичне, видатне, він використовує обраний жанр як джерело творчих прийомів, а не правил обмеження. Джеймс Менголд – справді висококласний оповідач.