«Вальгалла»: у лісі, лісі темному

Інколи я сварюся на наші фільми, які буває виглядають не дуже сучасно – хто ж так знімає зараз, у 21 столітті, ну це ж якісь вісімдесяті! Виявляється, що ми не виключення, меланхолійні скандинави он можуть знімати так само неквапно і просто, не занадто звертаючи увагу на динаміку та ритм чи якісь незвичайні плани. А ще вони дуже іронічно ставляться до богів і з любов‘ю до природи. Квитки на фільм «Вальгалла» мені дісталися у подарунок, мабуть я мала побачити оце просте старомодне кіно і пересвідчитися, що така манера існує, живе і процвітає, це факт.

Певним чином у простоті цього фільму втілилася така собі північна філософія – живи і не ускладнюй, тут є тільки природа, боги і люди (останні дуже схожі між собою, люблять пити-їсти-розважатися, тільки боги ще мають якісь магічні приблуди). Фактично і проблеми почалися через те, що боги повпивалися і забули про людей, а дівчинка, яка була у них за служницю, розворушила цей гендель та влаштувала богам бійку із сусіднім племенем надприродних істот. Також від цих неуважних веселих алкоголіків втік гігантський вовчик, який має спричинити той самий Рагнарьок, та тут він встигне тільки познайомитися із головною героїнею, яка любить таких великих песиків і природу взагалі.

Головним богом у цій історії є навіть не похмурий Одін, схожий на крука – головна тут природа: вона містить всі ті містичні сили, які дозволяють богам витворяти різні штуки, це колиска життя і для богів, і для людей. Хоча природні ландшафти тут знімають доволі просто, загальними планами, тільки інколи концентруючись на деталях, основним чином враження справляє світло, м‘яке тепле чи густе та холодне. Навіть у казці таким витребенькам як спецефекти не відводять провідної позиції, вони з‘являються дуже дозовано і не надовго, веселковий міст та блискавки Тора скоріше вдало підкреслюють момент, ніж вражають. Вирізняє фільм насправді колоритний каст – загрозливий Одін, дещо схожий на Крістофера Лі, розбишака Тор, чорнявий Локі, не схожий на інших, і симпатична головна героїня, яка дуже впевнено почувається серед богів і сама вирішує, що варто робити у певній ситуації. Дівчата рулять!