«Доктор Сон»: діти, демони і котик

Стівену Кінгу або дуже щастить з екранізаціями, або страшенно не щастить. Або «Сяйво» і «Воно», або кострубата «Темна вежа» чи «Таємне вікно», такої собі прийнятної серединки чомусь не буває. А тут треба продовжити Кубріка. Замінити Ніколсона. Ото «веселе» завдання для режисера! Та якщо книга вже має продовження - варто ж спробувати. Напевно Майк Фленаган щось зловив у своєму попередньому досвіді із творчістю Кінга або в інших фільмах жахів - диво трапилося, фільм вийшов чудовим і Квентін Тарантіно навіть включив «Доктор Сон» у свій рейтинг найкращих картин 2019 року!

 Ця прекрасна містична історія цікава сама по собі та подвійно цікава у контексті фільму, з якого все почалося. Колись зловісний готель «Оверлук» полював на людські душі, випускаючи із темряви монстрів та демонів, тепер чудовиська у фізичних подобах полюють на дітей, які мають надприродні здібності, як Дені Торренс. Фільм має бути схожий на «Сяйво», свого «батька», і не тільки через бажання задовольнити запеклих фанатів – ця історія виросла із «Сяйва», вони мають спільні образи та героїв. Фільм не має бути схожим на «Сяйво» - минуло забагато років, принципи побудови оповіді змінилися, сутність історії стала динамічною, насиченішою, іншою. Може природа страху не змінюється, ми так само боїмося павуків, стоматологів і зомбі, та змінюється наше сприйняття світу, тому і жанр фільмів жахів так само змінюється більше, ніж здається на перший погляд. Якщо «Сяйво» було прекрасним у своїй камерності, крижаній пустці, яка огортає кількох самотніх персонажів, то вже «Доктор» - дуже насичений героями та подіями, і з усім цим багатством він чудово впорався, побудувавши цілісний простір із плетивом пов‘язаних сюжетних ліній.

Таку історію мав вести досвідчений майстер, не менш талановитий, ніж чортяка Ніколсон. Юен Макгрегор як раз той самий актор, що може зіграти і янгола, і демона, він вміє заволодіти увагою глядача і змусити собі співчувати. Також він може лякати до зелених їжачків і показати справжнього маніяка. Те саме можна сказати і про Ребекку Фергюссон: мандрівна відьма-вампірка, вона приваблива і ніжна, й небезпечна, як та гадюка. Та й весь цей яскравий циганський табір поганців викликає водночас і цікавість і страх, колоритні герої схожі чи то на прибульців у людських тілах, чи то на надприродних істот. Найцікавіше, що фільм Макгрегор вів не сам, а в дуеті: Кайлі Карран та її Абра Стоун із надприродними здібностями створила цікавий сміливий образ, навколо якого і будувалася вся історія, вона там справді сяє, навіть поруч із такими майстрами.

Фільм віртуозно зайшов на поле «Кошмару на вулиці В‘язів» та показав дуель уві сні. Сон і смерть тут знову пов‘язані, у хиткій матерії сну герої долають безпорадність та шукають зброю проти супротивника, використовуючи свої та його страхи, щоб влаштувати пастку. При цьому режисер так вибагливо грається з простором, що інколи ти вдячний, що фільм не використовує формат 3D, бо ти б уже гепнувся під крісло. Мабуть Фленаган десь схожий на Кінга і добре розуміє природу жаху та образи, які він породжує – таке зображення смерті справляє дуже сильне враження. Страшна казка, пригода, трилер, цей фільм примудрився зібрати найкраще із жанрів і поєднати у захопливу історію, «Доктор сон» точно вартий перегляду, до того ж там є котик)