«Людина-павук: далеко від дому» - і близько до ідеалу

Якщо людська воля, життєві обставини та зірки на небі породжують той ідеальний збіг, коли до режисера, який має хист та сміливість експериментувати, потрапляє гідний сценарист та товстенький бюджет, виходить справді класний кінокомікс – як «Залізна людина», «Диво-жінка» чи «Дедпул». А якщо бюджет потрапить до бухгалтера, буде «Капітан Марвел» з котиками. Добре, коли все ж є баланс між бухгалтерськими котиками та цікавими пригодами (бо кіно таки комерційна штука).

Новий «Спайдермен» вальсує на шворці: крок, комедія, крок, підліткові проблеми, крок, пригодницький пірует, крок, іронія, тримаємо баланс, комедія-комедія-комедія, фух, фінал. Сумувати собі історія не надто дозволяє, боїться підхопити досвід DC, із жартами теж обережненько - тут не влаштуєш «Вартових Галактики».

Цей режисер втнув щось схоже на фокус Нолана: як той колись цілком перетворив казку на кримінальний бойовик (і це в нього вийшло вдало), ця історія стала підлітковою комедією, тому і не тримається на ній драма чи містика, все має бути просто. Та для початку нової фази супергеройських пригод дитячого кіно буде замало, тож оповідь повернулася на початок і залізла по вуха у спадок залізної людини.

І це дуже добре, бо разом із убивчими технічними приблудами цей нащадок отримав трохи нахабності, здорову іронію та класного вмотивованого ворога. Пан Містеріо - мої найщиріші компліменти Марвел. Гарна казка (якою є комікс) такою і має бути - багатошаровою, метафоричною, має витягувати якусь реалію та трансформувати у певний образ. Витівки Містеріо наблизили історію до шаленого Дедпула та навіть зсунули рейки у бік наукової фантастики, зачепивши уявлення про розвиток і використання технологій. За такий реверанс у бік образності сюжету і десь відмову від наївної прямолінійності, за це іронічне висловлювання про індустрію розваг загалом у відверто розважальному кіно Марвел заслужив на щире захоплення (хай це триває далі!). І саме Містеріо можна подякувати за візуальну частину, яка вдало використовує всі можливості 3D і справляє гідне враження (жаль, цікаві моменти не згадаєш без спойлерів!).

«Хранителі» Снайдера і «Залізна людина» Фавро, антиутопія «V це вендета» та шпигунський «Кінгсмен» - зараз найцікавіші втілення фантастики можна знайти саме у царині коміксу. Спроба повернутися у кіно до космічної романтики породила наївну пані «Гравітацію», класного «Марсіанина» та страшнющого покруча «Інтерстеллар», нахабно прекрасне фентезі виходить тільки у Джексона (а хобіти вже скінчилися). А ось комікс дає авторові розкішну можливість - сполучити будь-які жанри та прийоми: міфологію, сай-фай, фентезі, історичні факти, сатиру, нуар і так далі, варіанти необмежені - винайдіть свій і зніміть наступний блокбастер!

Котик-мен або Баблодощик для Марвела

Марвел і так на касу не скаржиться, а «Чорна пантера» свого часу взагалі взяла приз як прорив, нове слово і коміксовий майжешедевр. Що ж там трапилося у тих джунглях Африки, що критиків та глядачів так вшкварило? Головний козир фільму – колоритна яскрава естетика: незвичайні вбрання та зачіски, прикраси та зброя, ці елементи створюють таку собі іншопланетну атмосферу.

Чорна пантера, цей бородатий котик, вже з‘являвся десь у попередніх «Месниках», а тепер нам виклали його особисту історію. У котика помер тато-король. І котику довелося сісти на трон маленького цікавого королівства Замунда/Ваканда. Вдома у котика все добре, зовсім не кримінальний Готем, а таке собі суспільство майбутнього із хмарочосами, магнітними електричками, дронами і бойовими носорогами, а по місту ще й літають тарілочки на якійсь антигравітації (і нащо котику в тій утопії броньований костюм та зброя?). Але демократію, парламент і голосування тут вводити не поспішають – короля весело обирають на загальній вечірці за допомогою наркотиків та бійки на смерть. Громадяни щасливі, вдягнуті, здорові та вгодовані, одне їм муляє: десь живуть кляті «колонізатори», «гноблять братів» та мордують екологію, то ж добре було б зібрати армію та розібратися… Але принц-котик продовжує грати в хованки зі світом, і виходить на полювання лише з одного приводу - нагоди схопити контрабандиста, який підло поцупив партію цінного металу. І тут його перестріне такий собі загадковий хлопець із дредами, теж претендент на трон, носорогів, магнітні електрички та цінний метал.

Квантові кванти чи Як справи у мурашнику

На мій кіноманський смак Марвел – це таке собі безалкогольне пиво зі знежиреними чіпсами без солі, шипить, хрумтить, та не вставляє. Недопереживання, недоконфлікти, недопочуття, жартики-бійки-роботи-ельфи-балачки-бац-хепіенд. Нудно. І все одно воно гребе грошики вже не перший рік і має легіон прихильників. До цікавості та співпереживань спонукають хіба що бабій-винахідник Залізна людина та хронічно пригноблені мутанти Ксав‘єра. Коли на фоні загальної невибагливої політики Марвел трапляється якийсь експеримент – це дивує. І «Людина-мураха» тягне на експеримент: додали іронії, намішали жанрів і вийшло щось цікаве!