Марвел і так на
касу не скаржиться, а «Чорна пантера» свого часу взагалі взяла приз як прорив,
нове слово і коміксовий майжешедевр. Що ж там трапилося у тих джунглях Африки,
що критиків та глядачів так вшкварило? Головний козир фільму – колоритна
яскрава естетика: незвичайні вбрання та зачіски, прикраси та зброя, ці елементи
створюють таку собі іншопланетну атмосферу.
Чорна пантера, цей
бородатий котик, вже з‘являвся десь у попередніх «Месниках», а тепер нам
виклали його особисту історію. У котика помер тато-король. І котику довелося
сісти на трон маленького цікавого королівства Замунда/Ваканда. Вдома у котика
все добре, зовсім не кримінальний Готем, а таке собі суспільство майбутнього із
хмарочосами, магнітними електричками, дронами і бойовими носорогами, а по місту
ще й літають тарілочки на якійсь антигравітації (і нащо котику в тій утопії
броньований костюм та зброя?). Але демократію, парламент і голосування тут
вводити не поспішають – короля весело обирають на загальній вечірці за
допомогою наркотиків та бійки на смерть. Громадяни щасливі, вдягнуті, здорові
та вгодовані, одне їм муляє: десь живуть кляті «колонізатори», «гноблять
братів» та мордують екологію, то ж добре було б зібрати армію та розібратися…
Але принц-котик продовжує грати в хованки зі світом, і виходить на полювання
лише з одного приводу - нагоди схопити контрабандиста, який підло поцупив
партію цінного металу. І тут його перестріне такий собі загадковий хлопець із
дредами, теж претендент на трон, носорогів, магнітні електрички та цінний
метал.
«Перший чорношкірий
герой, ура!» – заволала публіка. «А як же я?» - прикро засмутився Блейд, - «Я
теж з коміксів!». Не почули, забули і Блейда, і Спауна. «Пантера» чомусь
отримала лаври новаторського фільму, хоча не показала нічого нового. Приємно
бачити світ історії, де продумані деталі, де все складається в повну органічну
картину. Але хіба за красивого візуалу можна відверто начхати на сюжет? Хай це
казка, та казка має бути цікавою і – чесне слово – логічною! А у кадрі хлопець
у броньованому костюмі не може закрити собою друга, у якого ціляться зі зброї.
Мабуть раптом забув про свої здібності, склероз, буває. А нащо я маю співчувати
героям, які відверто кровожерливо мріють запанувати на землі і встановити свої
порядки? Щось мені невесело від такої перспективи. У фінальній бійці сходяться
два котики і починають вовтузитися із дряпанням та кульбітами – чесне слово,
якби герої зняли костюми і просто билися навкулачки, це було б цікавіше і хоча
було б видно, хто є хто.
Ще одна найпомітніша
особливість фільму – це кількість відверто зайвих персонажів. Привіт, Кло! –
Прощавай, Кло… Навіщо нам Мартін Фрімен? Хай про модного «Шерлока» нагадує. А
нащо колишня дівчина котика? Він гарний хлопець, повинен мати романтичний
інтерес. Жоден не встиг зробити щось помітне, хоча мали і могли працювати на
поглиблення образів і конфліктів. Може фільми Марвел і не мають справляти
занадто сильного враження, вони є тільки часткою цілого, збираючись потім у
месницький паззл? Але «Вартові Галактики», «Людина-мураха» чи «Залізна людина»
є цікавими, цілісними і завершеними, кожен прекрасний сам по собі. Нажаль
свіженький «Капітан Марвел» чи ось ця «Пантера» такого враження не справляють.
Немає коментарів:
Дописати коментар