Квантові кванти чи Як справи у мурашнику

На мій кіноманський смак Марвел – це таке собі безалкогольне пиво зі знежиреними чіпсами без солі, шипить, хрумтить, та не вставляє. Недопереживання, недоконфлікти, недопочуття, жартики-бійки-роботи-ельфи-балачки-бац-хепіенд. Нудно. І все одно воно гребе грошики вже не перший рік і має легіон прихильників. До цікавості та співпереживань спонукають хіба що бабій-винахідник Залізна людина та хронічно пригноблені мутанти Ксав‘єра. Коли на фоні загальної невибагливої політики Марвел трапляється якийсь експеримент – це дивує. І «Людина-мураха» тягне на експеримент: додали іронії, намішали жанрів і вийшло щось цікаве!

 У плані фізики фільм не просто не складний, він трошки тупенький, тому варто вчасно нагадати собі, що дивишся казку – трохи незвичайну, казку-бойовик, де є мафія, ФБР і одержимий месник у масці. Що цікаво, людству не загрожує якийсь капітальний грець, якесь зловісне чудило не трощить Н‘ю Йорк або Чикаго, а сюжетна схема знайома вже за звичайними бойовиками: герой-кримінальник намагається жити чесним життям, та погана компанія тягне його назад, до цікавіших варіантів. Погану компанію очолює винахідник Хенк Пім (Майкл Дуглас), який щось оригінальне будує собі, прикормивши у помічники якусь місцеву мафію, а мафія, як завжди, є прекрасним джерелом проблем. Отаке незвичне кіно: супергерой не рятує світ, а вирішує сімейні справи. Ой зрада-зрадонька! Забули світлі пафос та жертовні ідеали! І грець з ними, з тими ідеалами, хай у центрі історії нарешті з‘явиться жива людина, трохи егоїстична, трохи благородна, трохи незграбна, та справжня. Цей Мурахамен талановито збирає на свою голову різні халепи, отримує по повній і зі шкіри пнеться, щоб виплутатися – ти співчуваєш бідосі і бажаєш йому перемоги (у якій ти зовсім не впевнений, бо поганців купа, а він один, це не Халк з Тором, що одне одного крізь стіни кидають). Однією рукою Мураха переписує проект для замовника, іншою б‘є пику мафіозо, який наїхав на його друзів, а ногами ще відбрикується від федералів – йому б ще кілька лапок! Всі спецефекти чи пафосні меседжі б‘є просте співчуття до персонажу. Хай живе Мураха, маленька перемога Марвел!