середа, 24 липня 2019 р.

«Король лев»: велич під сонцем


Видовищна опера, музична драма – нового «Короля лева» складно назвати анімацією через вражаюче поєднання технологій у складне мультивимірне явище. Так, класичний мультфільм перенесений на екран майже кадр у кадр, але історія залишає прийоми, притаманні саме анімації, і вдається до методів ігрового кіно – атмосферу створюють драматургія, плани зйомки, інакше працюють сюжет і музика. Навіть якщо прибрати ефект 3D, занурення у цей світ неможливо зробити сильнішим: його створює виняткова гама кольорів і фактур та операторська майстерність. Камера спускається до рівня дрібного звірятка, підноситься до верхівок дерев з жирафом, пливе над водою та шугає на скелі. Африканький простір завиграшки долає межі екрану і поглинає глядача.


четвер, 18 липня 2019 р.

«Людина-павук: далеко від дому» - і близько до ідеалу


Якщо людська воля, життєві обставини та зірки на небі породжують той ідеальний збіг, коли до режисера, який має хист та сміливість експериментувати, потрапляє гідний сценарист та товстенький бюджет, виходить справді класний кінокомікс – як «Залізна людина», «Диво-жінка» чи «Дедпул». А якщо бюджет потрапить до бухгалтера, буде «Капітан Марвел» з котиками. Добре, коли все ж є баланс між бухгалтерськими котиками та цікавими пригодами (бо кіно таки комерційна штука).
Новий «Спайдермен» вальсує на шворці: крок, комедія, крок, підліткові проблеми, крок, пригодницький пірует, крок, іронія, тримаємо баланс, комедія-комедія-комедія, фух, фінал. Сумувати собі історія не надто дозволяє, боїться підхопити досвід DC, із жартами теж обережненько - тут не влаштуєш «Вартових Галактики».


Цей режисер втнув щось схоже на фокус Нолана: як той колись цілком перетворив казку на кримінальний бойовик (і це в нього вийшло вдало), ця історія стала підлітковою комедією, тому і не тримається на ній драма чи містика, все має бути просто. Та для початку нової фази супергеройських пригод дитячого кіно буде замало, тож оповідь повернулася на початок і залізла по вуха у спадок залізної людини.
І це дуже добре, бо разом із убивчими технічними приблудами цей нащадок отримав трохи нахабності, здорову іронію та класного вмотивованого ворога. Пан Містеріо - мої найщиріші компліменти Марвел. Гарна казка (якою є комікс) такою і має бути - багатошаровою, метафоричною, має витягувати якусь реалію та трансформувати у певний образ. Витівки Містеріо наблизили історію до шаленого Дедпула та навіть зсунули рейки у бік наукової фантастики, зачепивши уявлення про розвиток і використання технологій. За такий реверанс у бік образності сюжету і десь відмову від наївної прямолінійності, за це іронічне висловлювання про індустрію розваг загалом у відверто розважальному кіно Марвел заслужив на щире захоплення (хай це триває далі!). І саме Містеріо можна подякувати за візуальну частину, яка вдало використовує всі можливості 3D і справляє гідне враження (жаль, цікаві моменти не згадаєш без спойлерів!).
«Хранителі» Снайдера і «Залізна людина» Фавро, антиутопія «V це вендета» та шпигунський «Кінгсмен» - зараз найцікавіші втілення фантастики можна знайти саме у царині коміксу. Спроба повернутися у кіно до космічної романтики породила наївну пані «Гравітацію», класного «Марсіанина» та страшнющого покруча «Інтерстеллар», нахабно прекрасне фентезі виходить тільки у Джексона (а хобіти вже скінчилися). А ось комікс дає авторові розкішну можливість - сполучити будь-які жанри та прийоми: міфологію, сай-фай, фентезі, історичні факти, сатиру, нуар і так далі, варіанти необмежені - винайдіть свій і зніміть наступний блокбастер!